У лютому 2024 року Верховний Суд постановив: суб’єкт господарювання, який здійснює виплати фізичній особі-підприємцю (ФОП), не є податковим агентом і не зобов’язаний подавати форму 4ДФ. У справі №560/9843/21 суд наголосив: якщо ФОП зареєстрований належним чином та подає декларацію платника єдиного податку, то відображати виплати в 4ДФ не потрібно.
Однак у лютому 2025 року ДПС у листі №162/2/99-00-24 підтвердила свою позицію: незалежно від звільнення від сплати ПДФО, податковий агент має подавати 4ДФ із кодом «157» на самозайнятих осіб. Порушення тягне за собою штраф: 1020 грн за перше, 2040 грн за повторне.
Серед практичних ризиків невідображення — блокування податкових накладних через підозру в нестачі трудових ресурсів, недостовірність 4ДФ та можливість донарахувань ПДФО/ВЗ у разі перекваліфікації контрагента в звичайну фізособу.
Вибір залишається за платником: діяти згідно з позицією податкової та мінімізувати ризики, або ж відстоювати своє право в судовому порядку на підставі чинної судової практики.
Однак у лютому 2025 року ДПС у листі №162/2/99-00-24 підтвердила свою позицію: незалежно від звільнення від сплати ПДФО, податковий агент має подавати 4ДФ із кодом «157» на самозайнятих осіб. Порушення тягне за собою штраф: 1020 грн за перше, 2040 грн за повторне.
Серед практичних ризиків невідображення — блокування податкових накладних через підозру в нестачі трудових ресурсів, недостовірність 4ДФ та можливість донарахувань ПДФО/ВЗ у разі перекваліфікації контрагента в звичайну фізособу.
Вибір залишається за платником: діяти згідно з позицією податкової та мінімізувати ризики, або ж відстоювати своє право в судовому порядку на підставі чинної судової практики.